Звідки береться біль у паху в спортсменів
Пах – це місце, де сходяться кілька структур, що передають великі сили: привідні м’язи стегна, клубово-поперековий м’яз, м’язи живота, які прикріплюються до лобкового симфізу, і сам кульшовий суглоб. У футболі та хокеї їх навантажує кожен удар по м’ячу, кожне відштовхування та різка зміна напрямку. Коли кількість таких стимулів зростає швидше, ніж м’язи та сухожилля встигають до них пристосуватися, з’являється біль – зазвичай поступово, без однієї чіткої травми.
Роками використовували багато назв, які в різних країнах означали різне. Упорядковує це Дохійський консенсус (Доха, 2014), який поділяє біль у паху на чотири клінічні категорії: привідний, клубово-поперековий, пахвинний і лобковий. Окремо описано біль, що походить із кульшового суглоба, наприклад при фемороацетабулярному імпінджменті (FAI), а також інші причини, які потребують лікарської діагностики.
Як ми розрізняємо джерело болю
Найчастіше трапляється привідний біль: боляче, коли натискаємо на місце прикріплення біля лобкової кістки та коли ви стискаєте коліна проти опору. Клубово-поперековий біль посилюється під час згинання кульшового суглоба з опором і розтягування передньої поверхні стегна. Пахвинний біль відчувається над пахвинною зв’язкою, часто під час кашлю або вправ на прес, а лобковий – безпосередньо на симфізі.
Дуже корисний тест сили привідних м’язів: стискання м’яча або вимірювального пристрою між колінами. Він показує як біль, так і дефіцит сили, а повторений раз на кілька тижнів – вимірює прогрес. Ми також обстежуємо кульшовий суглоб – якщо симптоми вказують на внутрішньосуглобову проблему, більше про це ви прочитаєте на сторінці про біль у кульшовому суглобі.
Терапія – сила привідних м’язів на першому місці
Найкраще задокументований метод при привідному болю – активна поступова силова програма. Починаємо з ізометричних вправ, переходимо до роботи з опором і копенгагенської вправи (Copenhagen adduction), а паралельно зміцнюємо м’язи живота та сідничні м’язи. Мануальна терапія та робота з м’якими тканинами можуть зменшити біль у перші тижні, але не замінять тренування.
Якщо скарги з’явилися недавно, покращення зазвичай настає протягом кількох тижнів. Біль, який тримається багато місяців, потребує довшої роботи й терплячого поступового збільшення навантажень.
При клубово-поперековому та лобковому болю принцип подібний, але акценти змінюються: більше роботи над силою згиначів кульшового суглоба та м’язів живота, обережніше дозування спринтів і ударів. Якщо джерелом є кульшовий суглоб, додаються вправи на контроль таза та підбір обсягу рухів, який не провокує болю. У багатьох спортсменів категорії перекриваються, тому програму ми визначаємо індивідуально, а не за однією схемою.
Повернення до гри і коли звертатися
До гри повертаємося поетапно: біг по прямій, прискорення, зміни напрямку, а наостанок – удари з дедалі більшою силою. Перехід до наступного етапу визначають відсутність наростання болю та результат тесту сили, а не сама кількість днів. Усю роботу ведемо в межах спортивної фізіотерапії, з планом вправ, який варто виконувати постійно.
Профілактика тут має велике значення. Регулярне тренування сили привідних м’язів, наприклад копенгагенська вправа кілька разів на тиждень у підготовчому періоді й раз на тиждень під час сезону, зменшує ризик проблем із пахом у футболістів. Варто також остерігатися різких стрибків навантажень – особливо на початку підготовчого періоду та після перерви.
Якщо біль у паху повертається щосезону або не минає попри перерву в грі, запишіться через Контакти.