Що відбувається під час розтягнення зв’язок гомілкостопу
За типового механізму стопа підвертається всередину, а навантаження беруть на себе зв’язки із зовнішнього боку суглоба – найчастіше передня таранно-малогомілкова зв’язка. Залежно від сили травми вони розтягуються, частково або повністю розриваються. Набряк і синець з’являються протягом кількох годин і самі по собі ще не свідчать про тяжкість пошкодження.
Окрім зв’язок, страждає також система глибокої чутливості (пропріоцепції). Рецептори в суглобовій капсулі перестають вчасно інформувати м’язи про положення стопи, тож захисна реакція при наступному підвертанні запізнюється. Це пояснює, чому гомілкостоп «підводить» навіть тоді, коли вже нічого не болить.
Коли спершу до лікаря
Оттавські правила – простий набір критеріїв, який дає змогу оцінити, чи потрібен рентген. Насправді це два набори – окремий для гомілковостопного суглоба й окремий для стопи. Спільна для них перша умова: знімок роблять, якщо одразу після травми та під час обстеження неможливо перенести вагу тіла на ногу й зробити чотири кроки.
Решта критеріїв уже відрізняється. Рентген гомілковостопного суглоба показаний при болючості під час натискання на задній край або верхівку латеральної чи медіальної кісточки – на ділянці приблизно шести сантиметрів угору. Рентген стопи – при болючості основи п’ятої плеснової кістки або човноподібної кістки. Ми перевіряємо ці точки на першому візиті й за потреби скеровуємо до лікаря ще до початку терапії.
Окремої оцінки потребує так зване високе розтягнення, тобто пошкодження міжгомілкового синдесмозу. Біль тоді локалізується вище кісточки, між кістками гомілки, і посилюється при повороті стопи назовні. Таку травму часто плутають зі звичайним розтягненням зв’язок, а повернення до спорту після неї триває помітно довше – тому при таких симптомах ми скеровуємо до лікаря на подальшу діагностику.
Як ми проводимо реабілітацію
Перший етап – відновлення ходьби: контрольоване навантаження, зменшення набряку та повернення тильного згинання стопи, без якого неможливо правильно присісти навпочіпки чи збігати сходами. Застосовуємо мануальну терапію гомілковостопного суглоба й стопи, а також роботу з м’якими тканинами литки.
Другий етап вирішує, чи повториться травма. Зміцнюємо малогомілкові м’язи й литку, вводимо вправи на рівновагу – спершу на стабільній поверхні з розплющеними очима, потім на м’якому маті, з кидками м’яча та зміною напрямку погляду. Паралельно відновлюємо силу всієї кінцівки, бо після кількох тижнів оберігання ноги різниця в силі литки буває значною і переносить навантаження вище, аж до коліна.
Повернення до спорту за критеріями
Замість запитання «скільки тижнів?» краще поставити запитання «що я маю вміти?». До бігу повертаємося, коли ходьба безболісна й симетрична, а набряк не повертається після дня активності. До гри – коли стрибок у довжину на одній нозі та багаторазові бічні перестрибування виходять порівнянними на обох ногах. Такий план ми розписуємо індивідуально й оновлюємо на наступних візитах.
Окреме питання – ортез або тейпування. Під час повернення до спорту зовнішня підтримка гомілкостопу знижує ризик повторної травми, тому ми рекомендуємо її на тренування та матчі протягом кількох місяців, а то й понад рік після розтягнення – навіть тоді, коли тести вже виходять симетричними. Умова: вона не замінює тренування рівноваги й сили, а супроводжує його.
Варто також пам’ятати, що повторні розтягнення зв’язок з роками можуть призвести до хронічної нестабільності та змін у суглобовому хрящі. Це аргумент на користь того, щоб сумлінно пропрацювати навіть «легку» травму, після якої через тиждень уже не болить.