Що таке коксартроз і чому він болить
Артроз кульшового суглоба, тобто коксартроз, – це процес, під час якого змінюється весь суглоб: хрящ, кістка під ним, суглобова капсула та навколишні м’язи. Це не просто «стирання» кульшового суглоба, як зношування шини. Суглоб реагує на навантаження впродовж усього життя, а на те, чи він болить, впливає не лише стан хряща, а й сила м’язів, рівень активності, маса тіла та сон.
Типова картина – біль у паху, скутість після ночі й після тривалого сидіння, а також поступова втрата рухливості: спершу внутрішньої ротації, згодом згинання. Симптоми зазвичай хвилеподібні: кращі тижні чергуються з гіршими, часто після раптового збільшення активності.
Поширена реакція на біль – обмежувати рух: коротші прогулянки, відмова від велосипеда, уникання сходів. Короткочасно це приносить полегшення, але з часом м’язи слабшають, обсяг рухів зменшується, і кульшовий суглоб гірше переносить щоденні навантаження. Тому мета терапії – не берегти суглоб від навантажень, а повернути йому толерантність до руху.
Обстеження та значення рентгенівського знімка
У людини після 45 років із типовими симптомами діагноз ґрунтується передусім на зборі анамнезу та обстеженні. Знімок буває корисним, але ступінь змін на рентгені мало говорить про те, наскільки болітиме кульшовий суглоб і що він зможе витримати. Тому ми перевіряємо обсяг рухів, силу, ходу та щоденні дії, які завдають вам труднощів.
Важлива частина обстеження – диференційна діагностика. Біль по зовнішньому боці кульшового суглоба частіше походить від сухожиль сідничних м’язів, ніж від самого суглоба, – детальніше про це на сторінці про біль у кульшовому суглобі. Своєю чергою біль у сідниці та стегні буває відображеним болем із поперекового відділу хребта.
Вправи, навчання та маса тіла – лікування першої лінії
Чинні настанови щодо остеоартрозу одностайні: першим кроком є навчання пацієнта та вправи, а при надмірній вазі – зниження маси тіла. Лише коли цього недостатньо, розглядають інші методи. На практиці це означає програму медичного тренування, яку проводять регулярно щонайменше кілька тижнів, а потім продовжують самостійно: зміцнення сідничних м’язів і м’язів стегна, вправи на рівновагу, робота над обсягом рухів і аеробна активність, яка вам подобається.
Не потрібно уникати болю за будь-яку ціну. Помірний дискомфорт під час вправ допустимий, якщо наступного дня не гірше, ніж зазвичай. Мануальна терапія може принести полегшення й допомогти рухатися вільніше, але без вправ її ефект короткочасний. Перше покращення більшість людей помічає після кількох тижнів регулярної роботи.
Якщо у вас надмірна вага, зниження маси тіла зменшує сили, що діють на суглоб під час кожного кроку, і полегшує виконання вправ. У разі кульшового суглоба вплив зниження ваги на біль менш виразний, ніж у разі коліна, але в поєднанні з тренуванням воно допомагає покращити функціональні можливості та фізичну форму. Добрим доповненням є ходьба, велотренажер і вправи у воді.
Коли звертатися до ортопеда і як зберегти результат
Якщо попри послідовне консервативне лікування біль будить вас уночі, а ходьба та щоденні справи помітно обмежені, варто проконсультуватися з ортопедом, який оцінить, чи показане хірургічне лікування. Це рішення лікаря й пацієнта – наше завдання полягає в тому, щоб сумлінно оцінити, що дало лікування рухом.
Для більшості людей мета – кульшовий суглоб, який добре справляється зі щоденними навантаженнями: силові вправи двічі-тричі на тиждень, ходьба, велосипед чи басейн і розумне дозування навантажень у гірші тижні. Варто раз на кілька місяців перевіряти прогрес і збільшувати навантаження у вправах – м’язи, які перестали отримувати стимул, швидко втрачають силу. Деталі узгоджуємо на візиті.