Звідки береться біль у скронево-нижньощелепному суглобі
Скронево-нижньощелепний суглоб (СНЩС) з’єднує нижню щелепу зі скроневою кісткою одразу перед вухом і працює при кожному шматку їжі, слові та позіханні. Скарги в цій ділянці називають дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба (TMD). Найчастіше їхнє джерело – перевантажені жувальні м’язи, рідше сам суглоб: зміщення суглобового диска або дегенеративні зміни.
За перевантаженням зазвичай стоїть кілька чинників одночасно: стискання зубів протягом дня, нічне скреготіння, стрес, недосипання та звички на кшталт частого жування гумки. Порушення прикусу відіграють меншу роль, ніж заведено вважати.
Клацання зазвичай означає, що суглобовий диск зміщується відносно головки нижньої щелепи і повертається на місце при відкриванні рота. Це поширене явище, також у людей без жодних скарг. Непокоїтися варто лише тоді, коли клацання раптово зникає, а водночас стає важче широко відкрити рот – тоді диск може блокувати рух, і потрібна оцінка стоматолога.
Скарги часто поєднуються з головним болем напруження і болем у шиї – тому ми обстежуємо також шию та положення голови.
Як відбувається обстеження
Починаємо зі збору анамнезу: коли болить, що посилює скарги, чи стискаєте ви зуби, як спите і яке стоматологічне лікування вже проходили. Далі оцінюємо, як ви відкриваєте рот – наскільки широко, чи відхиляється щелепа вбік, чи з’являється клацання і в який момент руху. Перевіряємо болючість жувальних м’язів і ділянки суглоба, а також рухливість шийного відділу.
Обстеження дає змогу оцінити, що переважає – м’язова чи суглобова проблема, і помітити симптоми, які потребують консультації стоматолога або лікаря, – наприклад зубний біль, запалення чи тривожні симптоми. Знімки та МРТ рідко потрібні на початку, а їхній результат не завжди відповідає інтенсивності болю.
Що справді допомагає
У більшості людей скарги минають або помітно зменшуються при консервативному лікуванні. Основа – навчання та зміна звичок: положення спокою щелепи (губи разом, зуби нарізно), помічати стискання зубів протягом дня, кілька днів м’якої їжі та уникання широкого відкривання рота. До цього – вправи на контроль рухів щелепи, а також мануальна терапія жувальних м’язів і шиї. Дослідження вказують на помірний ефект такого поєднання – головно щодо болю й амплітуди відкривання рота. Перше покращення багато людей відчувають через кілька тижнів регулярної роботи, але при стисканні зубів, що триває роками, і сильному стресі процес буває довшим.
Оклюзійна капа може допомогти частині людей, особливо при нічному скреготінні зубами, але рішення щодо неї належить стоматологові. Клацання без болю і без обмеження рухів зазвичай не потребує лікування. Докладно про нашу роботу ми пишемо на сторінці стоматологічної фізіотерапії.
Коли прийти, а коли спершу до стоматолога
Варто прийти, якщо біль у щелепі тримається довше ніж два–три тижні, повертається в періоди стресу або заважає їсти й відкривати рот. Якщо болить зуб, з’явився набряк чи гарячка або скарги почалися після травми, почніть зі стоматолога чи лікаря. При раптовому блокуванні щелепи з неможливістю закрити рот їдьте до приймального відділення лікарні. Записатися на візит можна через розділ Контакти.